Аби сформувати навички самоконтролю в молодших школярів, педагогічні зусилля доречно рівномірно спрямувати на:

1. Розуміння сенсу контролю. На ставлення дітей до контролю впливає те, як вони розуміють його призначення, наскільки бажаним та привабливим для них є майбутній результат. Якщо учні усвідомлюють зв’язок між контрольними діями та хорошим результатом — вони позитивно налаштовуються на процес.
2. Організація освітнього простору. Насамперед слід сформувати чіткі, зрозумілі вимоги й незмінні правила. Усвідомлюючи, що необхідно дотримуватися певного порядку, діти відчуватимуть упевненість та повагу до своєї праці.
3. Процес формування самоконтролю залежить від того, чи має дитина змогу діяти самостійно, брати на себе відповідальність і досягати очікуваного результату. Тому дорослим варто: схвалювати ініціативу дитини, підтримувати свободу її дій, створювати умови для реалізації її бажань.
4. Щоб виховати в дитини почуття відповідальності, створюйте для неї ситуації вибору. Адже приймаючи рішення за таких умов, дитина самовільно докладатиме зусилля та звертатиметься до контролю, усвідомлюючи власну відповідальність. При цьому важливо, аби дитина знала: вона має право на помилку.
5. Позитивне емоційне переживання контролю. Досвід позитивного емоційного переживання процесу і результату контрольних дій учителя є запорукою розвитку самоконтролю учня. Звісно, що виконуючи завдання, дитина може переживати і негативні емоції, особливо, стикаючись із труднощами чи розуміючи, що припустилася помилки. Злість і агресія є нормальними явищами. Однак залишати поза увагою негативні емоційні прояви учнів не варто — доцільно навчити долати негативні емоції. Ефективними в подоланні негативних емоційних переживань є такі способи:

• переключатися на виконання інших завдань
• відшукати індивідуальний спосіб конструктивного переживання невдач
• робити акцент на позитивному емоційному переживанні
• адекватно реагувати на допущені помилки

Дитина має відчувати, що помилки завжди можна виправити, а контроль — це обов’язковий крок на шляху до успіху.

6. Ситуації спілкування з дорослими. Становлення самоконтролю в дитини потребує тривалої участі дорослого. Зробивши помилку, дитина часто не знає, як діяти далі, розгублено шукає допомоги в дорослого. У таких ситуаціях дорослий має:

• контролювати свої почуття — зберігати спокій та стримувати роздратування
• оцінювати ситуацію спілкування з дитиною об’єктивно, прогнозувати розвиток ситуації не доводити ситуацію до конфлікту, а дитину — до розпачу

Контроль з боку дорослих має бути заохочувальним, емоційно позитивним. Приміром, емоційно реагуйте на різні стани дитини: якщо радіє — то хваліть, якщо роздратована, засмучена — висловлюйте співчуття і розуміння. Обговорюйте результати контролю з дитиною , узагальнюйте їх, робіть разом висновки.

7. Добираємо засоби формування самоконтролю. Лише бажання самостійно контролювати свою роботу — недостатньо: дитина має вміти це робити. Ефективними засобами розвитку самоконтролю дитини є вправи та ігри.

Вправи

Задля формування навичок самоконтролю молодших школярів у пригоді стануть такі види вправ: на зіставлення кінцевого результату учбової дії з її зразком, на дотримання певного правила, на пошук помилок, на перевірку та оцінювання виконаного завдання (свого чи однокласника), на використання спеціальних інструкцій, карток, схем, моделей. Спрямованість вправ добирають залежно від того, які вміння самоконтролю в дитини потрібно сформувати або ж удосконалити.

Ігри

Для молодших школярів гра є одним із найліпших засобів розвитку самоконтролю. Гра через роль задає правило, а отже — дитина відсторонено може стежити за власною діяльністю. Сюжетно-рольові ігри та ігри з правилами є надзвичайно потужним ресурсом, що сприяє формуванню вміння дитини приймати самостійні рішення.