В ідеалі дитина приходить і розповідає вам про те, що її цькують чи ображають. Але, якщо ви помічаєте, що дитина сумна, чогось боїться, почніть розмову самі.

            Створіть для вашої дитини безпечний простір, де він  

м може     поділитися чимось, що його ранить, або за що йому соромно.

Якщо дитина потрапила в ситуацію булінгу, незалежно від обраного шляху вирішення проблеми, вона не повинна проходити через це одна.

Не менш значущим фактором є самореалізація дитини за межами навчального закладу. В даному контексті не є принциповим, реалізує дитина себе в творчості, спорті науці чи техніці, але бажано, щоб це відбувалося також в колективі.

Найголовніший захист від булінгу – це нормальна соціалізація дитини в тому середовищі, де вона постійно знаходиться.

Батькам жертви булінгу потрібно постійно говорити про особисті кордони. Як правило, жертвами булінгу стають ті діти, які не вміють будувати власні кордони. Потрібно бути сміливим, аби ці кордони озвучувати, наприклад: «Не кричи на мене! Мені це не приємно». Дитина повинна розуміти кордони свого тіла і своїх емоцій, за які не можна переступати іншим".

Дитячий психолог зі США Брукс Гіббс розігрує сцени з дітьми, які

учать дітей реагувати інакше на булінг, що нівелює в протилежної сторони бажання вдаватись до подальшого цькування.

Наприклад:

– Ти ідіотка!

– Вважаєш, що я ідіотка?

– Так.

– Так, іноді я роблю дурниці, це правда.

– Ти завжди їх робиш.

– Знаю, ти така розумна, тобі пощастило. Ти класна.

– Дякую, а ти ні!

– Ми це вже з’ясували. Розумієш, моє щастя не залежить від того, вважаєш ти мене крутим чи ні. Я буду щасливим, навіть якщо ти будеш мене ненавидіти.

Важлива річ у тому, що ця практика аж ніяк не стосується випадків, в яких булінг переростає у фізичне насильство. Це злочин, зазначає психолог, і тут зовсім інший механізм дії.

«Переведення дитини до іншої школи – це крайній випадок. І якщо не здійснити всіх заходів для того, щоб навчити дитину спілкуватися, то вона з цим комплексом жертви перейде в іншу школу, і там знову стане жертвою», – констатує Богдан Петренко.